Библия - Обещанное Восстановление

1-а Самуїлова

Розділ 4

1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборува́в при Евен-Гаезері, а филисти́мляни таборува́ли в Афеку.

2 І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.

3 І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“.

4 І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.

5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!

6 А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру.

7 І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли!

8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині!

9 Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“

10 І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.

11 А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́.

12 І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його.

13 І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто!

14 А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві.

15 А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити.

16 І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“

17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“

18 І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ.

19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її.

20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́.

21 І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́,

22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“.

Первая хроника царств

Глава 4

1 И когда Шемуил говорил, весь Исраил слушал.Исраильтяне выступили, чтобы сразиться с филистимлянами. Они расположились станом при Эвен-Езере, а филистимляне – при Афеке.

2 Филистимляне выставили свои силы навстречу Исраилу, и в битве исраильтяне были разбиты филистимлянами, потеряв на поле сражения около четырёх тысяч человек.

3 Когда воины вернулись в стан, старейшины Исраила спросили: – Почему Вечный отдал нас сегодня на поражение филистимлянам? Давайте принесём из Шило сундук соглашения, чтобы он был с нами и спас нас от руки врагов.

4 Народ послал в Шило несколько человек, и они принесли сундук соглашения Вечного, Повелителя Сил, Который восседает на херувимах. . А двое сыновей Илия, Хофни и Пинхас, пришли вместе с людьми, нёсшими сундук Вечного.

5 Когда сундук соглашения был доставлен в лагерь, все исраильтяне подняли такой громкий крик, что земля откликнулась эхом.

6 Услышав шум восклицаний, филистимляне спросили: – Что значит этот крик в еврейском лагере?Узнав, что в лагерь доставлен сундук Вечного,

7 филистимляне испугались. – Боги пришли в их лагерь, – говорили они. – Мы попали в беду! Ничего подобного до сих пор не случалось.

8 Горе нам! Кто избавит нас от руки этих могучих богов? Это же те боги, которые поразили египтян в пустыне всяческими наказаниями.

9 Крепитесь, филистимляне! Мужайтесь, чтобы не быть рабами у евреев, как они были у вас. Будьте мужественными и сражайтесь!

10 Филистимляне сразились, и исраильтяне были разбиты, потерпев большое поражение. Все разбежались по своим шатрам. Исраил потерял в сражении тридцать тысяч пеших воинов.

11 Сундук Всевышнего был захвачен, а двое сыновей Илия, Хофни и Пинхас, погибли.

12 В тот же самый день один вениамитянин бежал с места сражения и пришёл в Шило. Его одежды были разорваны, а голова покрыта пылью.

13 Когда он пришёл, Илий сидел у обочины и смотрел на дорогу, потому что его сердце волновалось за сундук Всевышнего. Когда человек вошёл в город и рассказал, что случилось, весь город поднял вопль.

14 Услышав это, Илий спросил: – Что это за шум?Вениамитянин поспешил прийти к Илию,

15 которому было девяносто восемь лет и чьи глаза померкли настолько, что он не мог видеть.

16 Вениамитянин сказал Илию: – Я только что с места сражения, я бежал оттуда сегодня. Илий спросил: – Что случилось, сын мой?

17 Вестник ответил: – Исраил бежал перед филистимлянами, войско понесло тяжёлые потери. Двое твоих сыновей, Хофни и Пинхас, мертвы, а сундук Всевышнего захвачен.

18 Когда он упомянул о сундуке Всевышнего, Илий упал навзничь со своего сиденья у ворот. Он сломал себе шею и умер, потому что был стар и грузен. Он был судьёй в Исраиле сорок лет.

19 Его невестка, жена Пинхаса, была тогда беременна и скоро должна была родить. Когда она услышала о том, что сундук Всевышнего захвачен, а её свёкор и муж умерли, она согнулась от боли, потому что у неё начались схватки, и родила.

20 Когда она умирала, женщины, которые ухаживали за ней, говорили: – Не бойся, ты родила сына. Но она не отвечала и ни на кого не обращала внимания.

21 Она назвала мальчика Ихавод («бесславный»), говоря: «Слава покинула Исраил», потому что сундук Всевышнего был захвачен, а её свёкор и муж погибли.

22 Она сказала: – Слава покинула Исраил, потому что сундук Всевышнего захвачен.

1-а Самуїлова Розділ 4	Первая хроника царств Глава 4
1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборува́в при Евен-Гаезері, а филисти́мляни таборува́ли в Афеку.	1 И когда Шемуил говорил, весь Исраил слушал.Исраильтяне выступили, чтобы сразиться с филистимлянами. Они расположились станом при Эвен-Езере, а филистимляне – при Афеке.
2 І ви́шикувались филисти́мляни навпроти Ізраїля, а коли бій став тяжкий, то Ізраїль був побитий перед филисти́млянами. І вони побили в боєво́му ши́кові на полі близько чотирьох тисяч чоловіка.	2 Филистимляне выставили свои силы навстречу Исраилу, и в битве исраильтяне были разбиты филистимлянами, потеряв на поле сражения около четырёх тысяч человек.
3 І прийшов наро́д до табо́ру, а Ізраїлеві старші́ сказали: „Чому́ вдарив нас Господь сьогодні перед филисти́млянами? Візьмі́мо собі з Шіло́ ковчега Господнього заповіту, і нехай вві́йде поміж нас, і нехай спасе нас із рук наших ворогів“.	3 Когда воины вернулись в стан, старейшины Исраила спросили: – Почему Вечный отдал нас сегодня на поражение филистимлянам? Давайте принесём из Шило сундук соглашения, чтобы он был с нами и спас нас от руки врагов.
4 І послав народ до Шіло́, і поне́сли звідти ковчега заповіту Господа Саваота, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілі́євих синів, Хофні та Пінхас, із ковчегом Божого заповіту.	4 Народ послал в Шило несколько человек, и они принесли сундук соглашения Вечного, Повелителя Сил, Который восседает на херувимах. . А двое сыновей Илия, Хофни и Пинхас, пришли вместе с людьми, нёсшими сундук Вечного.
5 І сталося, як ковчег заповіту Господнього прибув до табо́ру, то ввесь Ізраїль скрикнув великим окриком, — аж застогнала земля!	5 Когда сундук соглашения был доставлен в лагерь, все исраильтяне подняли такой громкий крик, что земля откликнулась эхом.
6 А филисти́мляни почули голос окрику, та й сказали: „Що́ це за голос цього великого окрику в єврейському табо́рі?“ І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табо́ру.	6 Услышав шум восклицаний, филистимляне спросили: – Что значит этот крик в еврейском лагере?Узнав, что в лагерь доставлен сундук Вечного,
7 І полякалися филисти́мляни, і говорили: „Бог прибув до табо́ру!“ І сказали вони: „Біда нам, бо такого, як це, не було́ ще ніко́ли!	7 филистимляне испугались. – Боги пришли в их лагерь, – говорили они. – Мы попали в беду! Ничего подобного до сих пор не случалось.
8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих поту́жних богі́в? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою пора́зою у пустині!	8 Горе нам! Кто избавит нас от руки этих могучих богов? Это же те боги, которые поразили египтян в пустыне всяческими наказаниями.
9 Зміцніться та будьте му́жні, филисти́мляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. І будьте мужні, — і воюйте!“	9 Крепитесь, филистимляне! Мужайтесь, чтобы не быть рабами у евреев, как они были у вас. Будьте мужественными и сражайтесь!
10 І воювали филисти́мляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого наме́ту. І та поразка була дуже велика. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.	10 Филистимляне сразились, и исраильтяне были разбиты, потерпев большое поражение. Все разбежались по своим шатрам. Исраил потерял в сражении тридцать тысяч пеших воинов.
11 А Божий ковче́г був узятий, і два Ілі́єві сини, Хофні та Піихас, полягли́.	11 Сундук Всевышнего был захвачен, а двое сыновей Илия, Хофни и Пинхас, погибли.
12 І побіг один веніями́нівець із бо́ю, і прибув того дня до Шіло́; а одежа його була подерта, і порох на голові його.	12 В тот же самый день один вениамитянин бежал с места сражения и пришёл в Шило. Его одежды были разорваны, а голова покрыта пылью.
13 І прибув він, — аж ось Ілі́й сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, — і закричало все місто!	13 Когда он пришёл, Илий сидел у обочины и смотрел на дорогу, потому что его сердце волновалось за сундук Всевышнего. Когда человек вошёл в город и рассказал, что случилось, весь город поднял вопль.
14 А Ілі́й почув голос того крику та й сказав: „Що́ це за голос того на́товпу?“ А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілі́єві.	14 Услышав это, Илий спросил: – Что это за шум?Вениамитянин поспешил прийти к Илию,
15 А Ілі́й був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його поме́ркли, і він не міг бачити.	15 которому было девяносто восемь лет и чьи глаза померкли настолько, что он не мог видеть.
16 І сказав той чоловік до Ілі́я: „Я той, що прибіг із бо́ю, і я втік сьогодні з бойови́х лав“. І сказав Ілій: „Що́ то сталося, мій сину?“	16 Вениамитянин сказал Илию: – Я только что с места сражения, я бежал оттуда сегодня. Илий спросил: – Что случилось, сын мой?
17 І відповів вісник і сказав: „Ізраїль побіг перед филисти́млянами, і сталась велика пора́зка в наро́ді. І оби́два сини твої, Хофні та Пінхас, полягли́. А ковче́г Божий узятий!“	17 Вестник ответил: – Исраил бежал перед филистимлянами, войско понесло тяжёлые потери. Двое твоих сыновей, Хофни и Пинхас, мертвы, а сундук Всевышнего захвачен.
18 І сталося, як згадав він про Божого ковче́га, то впав Ілій зо стільця на́взнак при брамі, — зламався карк йому, і він помер, бо той муж був стари́й та тяжки́й. А він судив Ізраїля сорок літ.	18 Когда он упомянул о сундуке Всевышнего, Илий упал навзничь со своего сиденья у ворот. Он сломал себе шею и умер, потому что был стар и грузен. Он был судьёй в Исраиле сорок лет.
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка́, близька́ до ро́дів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породи́ла, бо прийшли на неї породільні болі її.	19 Его невестка, жена Пинхаса, была тогда беременна и скоро должна была родить. Когда она услышала о том, что сундук Всевышнего захвачен, а её свёкор и муж умерли, она согнулась от боли, потому что у неё начались схватки, и родила.
20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: „Не бійся, бо ти породила сина!“ Та вона не відповіла́, і не взяла цього до серця свого́.	20 Когда она умирала, женщины, которые ухаживали за ней, говорили: – Не бойся, ты родила сына. Но она не отвечала и ни на кого не обращала внимания.
21 І вона назвала ім'я́ тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: „Відійшла Ізраїлева слава!“ Бо почула про взяття́ Божого ковче́гу, і про тестя свого та про мужа свого́,	21 Она назвала мальчика Ихавод («бесславный»), говоря: «Слава покинула Исраил», потому что сундук Всевышнего был захвачен, а её свёкор и муж погибли.
22 та й сказала: „Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковче́г“.	22 Она сказала: – Слава покинула Исраил, потому что сундук Всевышнего захвачен.

Старий
завіт

Новий
завіт

1-а Самуїлова

Розділ 4

Первая хроника царств

Глава 4

1-а Самуїлова

Розділ 4

Первая хроника царств

Глава 4

Старий завіт

Новий завіт

1-а Самуїлова

Розділ 4

Первая хроника царств

Глава 4

1-а Самуїлова

Розділ 4

Первая хроника царств

Глава 4

Старий
завіт

Новий
завіт